Перший рік

Клініко-статистична класифікація хвороби K35 Гострий апендицит Макет клінічного діагнозу:  Гострий апендицит {M х  форма}, {ускладнений O х } Форма запалення: M 1  – проста, M 2  – флегмонозна {В х }, (В 1 ) – (емпієма відростка), M 3  – гангренозна. Ускладнення: O 1  – периапендикулярний інфільтрат, O 2  – периапендикулярний абсцес, O 3  – місцевий перитоніт, О 4  – розповсюджений перитоніт, O 5  – пілефлебіт. Показання до стаціонарного лікування:  клінічні прояви захворювання або підозра на гострий апендицит. Код МКХ-10: К35 (M 2 ) ГОСТРИЙ АПЕНДИЦИТ, ФЛЕГМОНОЗНА ФОРМА (ЕМПІЄМА ВІДРОСТКА) Госпіталізація:  у хірургічне відділення для екстренної операції. Тривалість стаціонарного лікування:  після операції – 6-8 діб після лапаротомної та 3-4 дні після лапароскопічної операції. Критерії якості лікування: а) видалення червоподібного відростка; б) відновлення функції ШКТ; в) загоєння рани. ДІАГНОСТИЧНА ...

илеостомия -  хирургическая   операция   наложения   наружного   свища   подвздошной   кишки ,  например ,  при   послеоперационной   динамической   непроходимости   кишечника .

Протипоказання для лікування хворих із захворюваннями органів травлення 1. Загальні протипоказання, що виключають направлення на медичну реабілітацію та санаторно-курортне лікування. 2. Усі захворювання органів травлення у фазі загострення. 3. Рубцеве звуження стравоходу (воротаря) і кишок у фазі загострення, виразкова хвороба, ускладнена субкомпенсованим стенозом, повторними кровотечами, що мали місце за попередні 8-10 місяців, пенетрацією виразки, малігнізацією виразки, хвороба Золлінгера - Еллісона; стриктура загального жовчного протоку і протоку жовчного міхура. 4. Гастрити ригідні, антральні, а також поліпи шлунка, хвороба Менетріє (гіпертрофічний гастрит). 5. Ускладнення після операції на шлунку та кишковику (незагоєний післяопераційний рубець, нориці, свищі шлунково-кишкового тракту, синдром привідної петельки, ускладнення гнійними процесами та евакуаторною недостатністю кишковика), так зване «зачароване коло», демпінг і гіпоглікемічний синдром у важкому ступені, ато...

1.  Лікування у реанімаційно-хірургічній частині відділення невідкладної медичної допомоги, потім — у ВІТ. У хворих із значною втратою крові і розладами свідомості  слід підтримувати прохідність дихальних шляхів 2. Хворим  із такими симптомами  проводять протишокові заходи , зокрема призначають кисень у концентрації 60–100 %. 3. Відновлення об’єму втраченої крові  — введіть у периферичні вени 2 канюлі великого діаметру (≥1,8 мм [≤16 G]) і переливайте розчин кристалоїдів (3 мл на кожен мл втраченої крові) або колоїду (1 мл на кожен мл втраченої крові). 4. Слід якнайшвидше (у разі масивної кровотечі з верхнього відділу ШКТ — після стабілізації стану хворого, в інших випадках до 24 год) зробити  ендоскопію зі спробою припинення кровотечі —  обколювання судиннозвужуючими або облітеруючими судини (склеротерапія) ЛЗ, електрокоагуляція, аргоноплазмова коагуляція, накладення гумових кілець на вари...

1. Кровотечi з верхнього відділу ШКТ (вище зв’язки Трейца) ≈80 % пацієнтів, госпіталізованих з приводу кровотечі до ШКТ. Найчастіші причини: виразка дванадцятипалої кишки, гостра геморагічна (ерозивна) гастропатія, виразка шлунка, варикозно розширені вени стравоходу, синдром Меллорі-Вейса, інші (рідше) — езофагіт або дуоденіт, новоутворення, виразки стравоходу і судинні мальформації. Перші 3 причини становлять ≈60 % у госпіталізованих з цього приводу хворих і при гострій формі можуть бути спричинені шоком, ССЗР, сепсисом, поліорганною травмою, гострою дихальною недостатністю, поліорганною недостатністю, тяжкими опіками та іншими гострими, тяжкими захворюваннями. 2. Кровотечi з нижнього відділу ШКТ (нижче зв’язки Трейца) ≈20 % пацієнтів, які госпіталізовані з приводу кровотечі до ШКТ. Найчастішою причиною серйозних кровотеч є дивертикули товстого кишківника, рідше — запальні захворювання кишківника, геморой (варикозно розширені гемороїдальні вени), новоутворення і судинні мальформ...

1. Зазвичай, ефективним є лікування ІПП або блокатором Н2-рецепторів впродовж 1–2 міс. 1) ІПП призначте 1 × на день, вранці, перед прийомом їжі. Дозування: езомепразол і пантопразол — 40 мг/добу, ланзопразол — 30 мг/добу, омепразол і рабепразол — 20 мг/добу. 2) блокатори Н2-рецепторів блокують секрецію соляної кислоти, стимульовану гістаміном, є дещо менш ефективними, ніж ІПП, та частіше викликають побічні ефекти. Дозування: фамотидин 40 мг 1 × на день, на ніч, ранітидин 150 мг 2 × на день, або 300 мг 1 × на день, на ніч. При підтримуючій терапії слід стосувати удвічі менші дози, або 1 × на день. Вибір методу: 1) виразка дванадцятипалої кишки — зазвичай високо селективна ваготомія або стовбурова ваготомія з антрумектомією; у випадку пілоростенозу — стовбурова ваготомія з пілоропластикою або ваготомія з антрумектомією; 2) виразка шлунка — вид операції залежить від локалізації виразки; виразка тіла → резекція із формуванням гастродуоденального анастомозу без ваготомії; вира...

Головним симптомом є біль або дискомфорт у епігастрії, що з’являється через 1–3 год після прийому їжі, минає після прийому їжі або вживання антацидних ЛЗ. Часто з'являється вночі або рано вранці. Біль у епігастрії є слабо специфічним для пептичної виразки; у ≈50 % випадків причиною є інше захворювання, найчастіше — функціональна диспепсія. Можуть виникати нудота та блювання. Часто перебіг безсимптомний.  З метою диференціювання характеру виразки шлунка (доброякісна чи злоякісна) необхідне гістологічне дослідження ≥6-ти біоптатів, забір яких проведено з краю та дна виразки. Забір біоптатів з дванадцятипалої кишки є показаним лише у разі підозри на іншу, ніж інфікування  H . Pylori , етіологію . 1. Дієта: регулярний прийом їжі, з виключенням лише продуктів, що викликають або посилюють симптоми. Обмежити вживання кави та міцних алкогольних напоїв (хоча немає доказів того, що це допомагає під час загоювання вираз...

Які хвороби загрожують людині при інфікуванні Helicobacter? Гастрит. Дуоденіт. Виразка шлунка і 12-палої кишки Можливі ускладнення при запущеному інфікуванні: Прорив стінки шлунка або 12-палої кишки з інфільтрацією їх вмісту в черевну порожнину і подальшим розвитком перитоніту. Проникнення виразки в суміжні органи і тканини - малий сальник, головку підшлункової залози тощо ( пенетрація ). Стійке звуження просвіту шлунка і 12-палої кишки, що призводить до утруднення проходження їжі ( стеноз ). Малігнізація (трансформація доброякісних тканин в ракові). Шлунково-кишкова кровотеча . Дослідження Аналіз слизової оболонки шлунка. Даний метод є інвазивним. Невелику частку слизової ендоскопіст бере спеціальним інструментом під час виконання фіброгастродуоденоскопії. Після чого, матеріал піддається експрес-тесту. Результат тесту виражається у вигляді плюсів (від 0 до 3). Кількість "+" визначає рівень бактеріального обсіменіння слизової. Аналіз калу. За доп...

СТЕРОФУНДИН ISO  розчин для інфузій Плазмозамінні та дезінтоксикаційні розчини дiючі речовини:  натрію хлорид; калію хлорид; магнію хлорид, гексагідрат; кальцію хлорид, дигідрат; натрію ацетат, тригідрат; кислота L-малонова; концентрація електролітів:  натрій — 145 ммоль/л; калій — 4 ммоль/л; магній — 1 ммоль/л; кальцій — 2,5 ммоль/л; хлориди — 127 ммоль/л; ацетати — 24 ммоль/л; малати — 5 ммоль/л; допоміжні речовини:  вода для ін’єкцій, натрію гідроксид. Фармакотерапевтична група. Кровозамінники та перфузійні розчини. Розчини для внутрішньовенного введення. Розчини, що застосовуються для корекції порушень електролітного балансу. Електроліти. Цей лікарський засіб є ізотонічним розчином електролітів, у якому концентрації електролітів відповідають їх плазмовим концентраціям. Він застосовується для корекції втрат зовнішньоклітинної рідини (тобто втрати води та електролітів у пропорційній кількості). Метою введення розчину є відновлення і підтримання...