First

1. Визначення груп крові за антигенними системами АВ0 та Rh. Методи і техніка переливання компонентів крові. Проби на сумісність. Біологічна проба

 Характеристика цільної крові, її компонентів та препаратів крові. Показання та протипоказання до  застосування, ускладнення при переливанні компонентів крові

 Парентеральне харчування хірургічних хворих

Визначення груп крові за антигенними системами АВ0 та Rh

Методи і техніка переливання компонентів крові

Because each unit of blood given carries risks, a trigger level lower than that, at 70 to 80 g/L, is now usually used, as it has been shown to have better patient outcomes.

 The administration of a single unit of blood is the standard for hospitalized people who are not bleeding, with this treatment followed with re-assessment and consideration of symptoms and hemoglobin concentration. Patients with poor oxygen saturation may need more blood. The advisory caution to use blood transfusion only with more severe anemia is in part due to evidence that outcomes are worsened if larger amounts are given. One may consider transfusion for people with symptoms of cardiovascular disease such as chest pain or shortness of breath. In cases where patients have low levels of hemoglobin due to iron deficiency, but are cardiovascularly stable, parenteral iron is a preferred option based on both efficacy and safety. Other blood products are given where appropriate, e.g., to treat clotting deficiencies.

Визначення груп крові за системою AB0 грунтується на феномені 
аглютинації з використанням двох методичних підходів:
     1. На  еритроцитах  визначають  наявність  антигенів A,  B за 
допомогою:
     а) стандартних сироваток із специфічними ізоаглютинінами;
     б) моноклональних антитіл (МКА);
     2. У  сироватці  визначають наявність ізоаглютинінів a(альфа) 
та b(бета) за  допомогою  стандартних  еритроцитів  відомої  групи 
крові. 

Характеристика цільної крові, її компонентів та препаратів крові.

*Еритроцитна маса. Переливання еритроцитної маси показане при різ¬кому зниженні кисню в крові
(наявна анемія, надлишкова інфузійна гемодилюція, недостатність кровотворення тощо) Еритроцитну масу отримують з цільної крові після відділення плазми шляхом відстоювання або центрифугування. Вона відрізняється від донорської крові меншою кількістю плазми і високою концентрацією еритроцитів.
Випускається у флаконах або пластикових мішках, термін зберігання 21 день за температури +4...+6 °С.
Протипоказанням до переливання еритроцитної маси є гемоконцентрація і гіперкоагуляція крові.
 *Еритроцитна суспензія являє собою суміш еритроцитної маси і консерву¬ючого розчину ЦОЛІПК Х°8
Термін зберігання 14 днів за температури +4 +6 °С. Показанням до переливання еритроцитної суспензії є
гостра кро¬вовтрата, захворювання кровотворних органів, анемія і септичні стани.
 Відмиті і розморожені еритроцити отримують шляхом вилучення лей¬коцитів, тромбоцитів і білків
плазми. Заморожування еритроцитів здій¬снюють в електрохолодильниках за температури -196 °С. Термін
зберіган¬ня 8—10 років Для розморожування еритроцитів контейнер опускають у водяну баню температури
+45 °С, а потім відмивають від наявного розчину. Після розморожування еритроцити зберігають за
температури +4 °С не більше ніж 1 добу. Перевагою розморожених еритроцитів є відсутність
сенсибілізувальних чинників, чинників згортання, вільного гемоглобіну, калію, серотоніну. У зв'язку з цим
відмиті нативні або розморожені еритроцити переливають хворим із наявною несумісністю за
лейкоцитарними антигенами системи HLA або сенсибілізованими і плазмовими білками, із серцевою та
нирковою недостатністю, алергічними захворюваннями.
 *Тромбоцитна маса отримується з цільної консервованої донорської крові шляхом фракціонування.
Показанням до Ті переливання є геморагічний діатез, що виник унаслідок тромбоцитопенії глибокого
ступеня, що не піддається іншим методам гемостатичної терапії. Зберігається за температури +4...+22 °С
протягом 1 доби. Тривалість життя перелитих тромбоцитів 7-9 днів. Під час трансфузії враховується групова
сумісність (АВО), сумісність за резус-фактором і біологічна проба.
 *Лейкоцитна маса отримується методом фракціонування, зберігається у флаконах або пластикових
мішках за температури +4...+6 °С протягом 1 доби. Під час переливання слід враховувати групову і резусналежність донора і реципієнта. Трансфузії лейкоцитної маси показані хворим з лей¬копенією різного
походження, агранулоцитозом, сепсисом, із сповільне¬ним кровотворенням, спричиненим променевою та
хіміотерапією.
 *Плазма крові містить білки, вітаміни, ферменти, гормони, антитіла. Її отримують шляхом фракційного
розділення крові. Плазму використову¬ють одразу після отримання або не пізніше ніж через 2—3 год після
нього, Для зберігання використовують заморожування або висушування (ліофілізація). Заморожену плазму
зберігають за температури -25 °С протягом 90 днів, за температури -10 °С протягом ЗО днів. Перед
застосуванням її ро¬зморожують за температури +37...+38 °С. Суху плазму можна зберігати до 5 років.
Випускається у флаконах місткістю 100, 250, 500 мл. Перед зас¬тосуванням її розводять дистильованою
водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. Показаннями до трансфузії є шок, масивна крововтрата,
гемофілія, опікова хвороба, перитоніт, сепсис, гнійно-запальні захворю¬вання. Трансфузія плазми не
повинна бути масивною (не більше як 1,5 л), аби не спричинити ускладнень (синдром масивних трансфузій
тощо).
 *Із плазми крові виготовляють гемостатичні препарати місцевої дії — тромбін, гемостатичну губку,
біологічний антисептичний тампон тощо. У клінічній практиці великого поширення набув фібриноген —
гемостатич¬ний препарат загальної дії.
 *Фібриноген виготовляють із свіжої донорської крові шляхом її висушу¬вання. Він містить активний антигемофільний глобулін. Випускають у флаконах по 250—500 мл, які містять 1—2г фібриногену.
Зберігають за температури +2...+10 °С протягом 1—2 років. Перед застосуванням фібриноген розчиняють у бідистильованій воді і вводять внутрішньовенне кра¬пельним методом.
 Фібриноген у поєднанні з переливанням крові застосовують для зупин¬ки кровотеч, пов'язаних зі зниженням його вмісту в організмі при різних захворюваннях, травматичному шоку і складних операціях,
які супроводжуються значною крововтратою.
*Альбумін отримують шляхом фракціонування плазми. У 100 мл розчи¬ну міститься 5, 10, 20 г білка, який
на 97 % складається з альбуміну. Ви¬пускається у вигляді 5, 10, 20 % розчину у флаконах місткістю 50, 100,
250, 500 мл. Препарат показаний хворим із різними видами шоку, опіко¬вою хворобою, гіповолемією, гіпоі диспротеїнемією, гіпергідратацією тканин, порушеннями функції печінки внаслідок різних інтоксикацій.
Досить позитивний терапевтичний ефект дає альбумін у поєднанні з трансфу¬зією крові і еритроцитної
маси у хворих із крововтратою, шоком, постгеморагічною анемією.
 *Протеїн готують із плазми або сироватки крові. Він складається із 75— 80 % альбуміну і 20—25 %
стабільних а - і Р -глобулінів. Випускається у флаконах по 250—500 мл у пастеризованому вигляді. 
Застосовується у хворих із крововтратою, шоком, для компенсації білкової недостатності. Добова доза
250—500 мл. У разі масивної крововтрати доза може бути збільшена до 2000 мл.
 *Альбумінат — білковий препарат, виготовлений із плазми людської-крові. Містить 8—10 % плазмових
білків (75—80 % альбумінів і 20—25 % глобулінів). Випускають у флаконах по 150 мл. Застосовують за
тими са¬мими показаннями, що й альбумін, внутрішньовенне або внутрішньокістково в дозах 150—450 мл
крапельним методом. Зберігають за кімнатної температури.
 *Сироватковий поліглобулія містить 8,5—10 % р- і γ-глобулінових фракцій. Його виготовляють із
сироватки крові донорів. Випускають в ам¬пулах по 3 мл, зберігають у холодильнику за температури +2...+8
°С. Пре¬парат застосовують внутрішньом'язово в дозі 3—9 мл одноразово і повтор¬но для профілактики і
лікування інфекційних захворювань — кору, ін¬фекційного гепатиту, дизентерії та поліомієліту. Його
призначають також хворим із гіпоглобулінемією та зниженням імунної реактивності організму.
*γ-Глобулін — 10 % розчин білка — отримують із сироватки плацентар¬ної або донорської крові. Він
містить антитіла проти різних інфекцій. Ви¬готовляють γ-глобулін протикоровий, для профілактики і
лікування кок¬люшу, віспи, правця, поліомієліту, опіків і гнійно-септичних процесів, ге¬молітичної
хвороби новонароджених і антистафілококовий.
 γ-Глобулін випускають в ампулах, які містять 3 мл 10 % розчину. Пре¬парат уводять по одній ампулі
внутрішньом'язово.
 *Фібринолізин — активний протеолітичний фермент, який має здатність розчиняти щойно утворені
тромби. Він належить до еуглобулінової фрак-
 ції білків плазми Фібринолізин утворюється за допомогою активації профібринолізину, що міститься в
плазмі крові, різними ферментами (трип¬сином, стрептокіназою, урокіназою) Випускається в сухому
вигляді у флаконах по 250—500 мл, які містять 10 000—30 000 ОД Зберігається за температури +2+10 °С
 Препарат уводять внутрішньовенне крапельним методом у поєднанні з гепарином (20 000 ОД
фібринолізину і 10 000 ОД гепарину) Добова доза фібринолізину - 20 000-40 000 ОД

Свіжозаморожена плазма-кровотечі, дефеіцит факторів зсідання, подовження АЧТЧ
Кріопреципітат-кровотечі, гемофілія А
Концентрат факторів зсідання-кровотеча, дефіцит факторів зсідання
Альбумін-гіпоальбумінемія, корекція гіповолемії, плазмообмін

1.Гемодинамічні-декстран,желатин,оксиетилкрохмаль
2.Дезінтоксикаційні-гемодез,полідез+парентеральне харчування

3.Регулятори ВОС\КОС-Сольові розчини, Рінгер-лактат,осмодіуретики
4.Кровозамінники-переносники кисню-
1.розчин гемоглобіну
2.емульсії фторуглеводів
3.неемульговані фторвуглеводи


Парентеральне харчування:

1)білкові гідролізати-amizol

2)суміш амінокислот-амінопептид

3)жирові емульсії-ліповеноз,ліпофундин

4)розчин глюкози-глюкоза,глюкостерил


Pros&cons


Immunologic reaction


Acute hemolytic reactions 
Delayed hemolytic reactions 
haemolytic transfusion reaction.
Febrile nonhemolytic reactions
Allergic transfusion reactions
Anaphylactic reactions 
Post-transfusion purpura
Transfusion-associated acute lung injury (ARDS)
Transfusion associated circulatory overload (TACO)
Transfusion-associated graft versus host disease 

The use of greater amount of red blood cells is associated with a high risk of infections.❗